Подорожі. Мукачево. І ще трохи Ужгорода.

З великою перервою всеж таки продовжую свою розповідь :) Поки була в Ужгороді, вирішила з'їздити у Мукачево бо це досить близько, десь година автобусом. 

Мукачево- зовсім маленьке містечко. Є на що подивитись тільки у центрі, автовокзал знаходиться десь біля меж міста (як я зрозуміла), дуже багато циган! Тож я злякалась довго там знаходитись і поїхала ще до сутінків. 

Отже, в центрі міста ми бачимо католицький костел

Біля нього гарне неідентифіковане дерево. 

Діва Марія досить ніжна та лагідна

Православна церква теж є

Незважаючи на свій атеістичний світогляд, мені дуже подобається фотографувати церкви, христи, ікони та інші християнські культові речі. Від деяких зображень так і віє якимось спокоєм. Так само і в деяких церквах, особливо, католицьких, мені приємно знаходитись. Дивно, зважаючи на історію релігії. 

В Мукачеві мені сподобались гори, їх можна побачити прямо з міста :)

Пам'ятник сажотрусу та кішці, судячи з блиску кішки, її всі натираюсь, я також повелась на це і загадала бажання :)

От таке Мукачево я побачила. В замку, доречі, не була, залишила на наступний раз. 

Ще годинка в автобусі і я знов в Ужгороді. 

Ужгородський замок не залишає якогось сильного враження, проте мені сподобався. Там дуже спокійно та затишно, і є кішка з кошенятами :)

Кішку та кошенят фотографувала неімовірна кількість людей, адміністрація музею може непогано заробити, якщо буде брати за це гроші :)

Після перебування в Ужгороді, можу сказати, що він мені сподобався, особливо причарував мене Вуж. Маленьке, дуже спокійне, затишне містечко. Там можна відпочити душею та втекти від усіх негараздів. Спокій, спокій, спокій... Дуже хочу ще туди приїхати коли квітне сакура, гадаю що це неймовірне видовище. 

Ніч, малесенький ужгородський вокзал, надзвичайно багато людей в залі очікування, тож мені не лячно. Я сиджу, витягнувши стомлені за день ноги на сумку, намагаюся трохи поспати і чекаю потяга, який відвезе мене до Львова... Попереду ще довга подорож, і я, хоч і стомлена, дуже щаслива. 

Подорожі... Ужгород-Львів

Насправді, мабуть, більш за все, я люблю подорожувати. Іноді бувають такі моменти, що хочеться все кинути і тікати світзаочі. Далеко-далеко, туди, де мене ніхто не знає і не чекає. І там спробувати трошки іншого життя, спробувати бути вільною, незалежною, бути собою. 

Десь так в мене й вийшло цієї весни. Трапилось багато чого поганого, і я вирішила втекти з міста, яке мені про це все нагадувало. Я придбала квитки і поїхала на захід. Чому саме Ужгород- Львів? В Ужгороді я ніколи раніше не була і вже давно хотіла побувати. А Львів мені завжди подобався. Взагалі, мені подобається атмосфера на Західній Україні, люди більш спокійні, щирі, відверті. Міста, навіть великі, як Львів, зберігають людське обличчя. Вони не такі божевільні та одноманітні, як міста на Цетральній Україні. Вони дихають історією, проте і зараз в них б'ється пульс життя. 

Спочатку я приїхала до Львова, потім була 6тигодинна подорож електричкою крізь марівничі гори та гірськи річки. І ось ввечері я дісталась до Ужгороду. Вокзал дуже маленький, коли я вийшла з нього, мене оточувала темрява, і здавалося що я знаходжуся на краю Всесвіту. Атмосфера нагадувала про близькість Трансельванії, а мій розум лякав мене картинками з вампірських казок. Та от таксі (дуже дешеве, доречі) привезло мене у хостел. 

Це мій перший досвід проживання у хостелах. В них є багато плюсів, це низька ціна, зручне розташування (звичайно хостели розташовані в центрі міста), можливість поспілкуватися з різними людьми. Мінуси ж у тому що доведеться жити в одному просторі з ціми людьми :) проте, мені особисто, це не заважало, бо я більшість часу проводила за межами хостелу. 

Отже, Ужгород. Мене здивувало те, що у місті досить багато російськомовних. Взагалі досить мультимовне місто, є навіть чисто угорська школа. Мене причарувала річка Вуж, вона дуже маленька, гірська, неглибока та чиста. В ній є багато риби величезних розмірів :) Ще я бачила, як по ній плив величезний водяний вуж :) 

Саме місто дуже спокійне, тихе, таке затишне. Дуже красиві квітучі рожеві каштани, сакура. Нажаль, я не потрапила на самий розквіт сакури, побачила лише залишки, проте, навіть це мене вразило. Уявляю, як там гарно, коли вона квітне! 

Здивували парки, вони дуже відрізняються від дніпропетровських. У нас парки традиційні- доріжки, лавки, дитячі майданчики тощо. А там це справжній ліс. Крізь деревами ледь можна побачити мелесеньку доріжку. Розміри парків вражають і там дуже легко заблукати, як у справжньому лісі. Гадаю, там чудово влаштовувати пікніки. Ще я там бачила білку, вона була чомусь чорна, перший раз таку бачила. 

В Ужгороді було чудово та спокійно. Там я відпочивала розумом та серцем. І готувалась до наступних подорожей :) 

Далі буде... Розповідь про Мукачево, Сколе, Львів. 

 А, ще згадала, я як раз потрапила на святкування Великодня. Свято Писанки неймовірне, вражає.